дім
Живу у квартирі я досить широкій,Наче прекрасно, але ж де зараз мій спокій?
Всі техніки на собі я провів,
Але стає лише гірше - я озвірів.
Немає прощення цим імбіцилам,
Що з ранку до ночі
Катають по нервах.. лише вищим силам
Подовитись я в очі
При кожному стуку все більше я хочу
У вас запитати єдине питання -
Яке ви тут бачите для мене завдання?
На що тут акцент? На що сподівання?
Ці виблядки ніяк не подохнуть,
Їхні копита всі ці роки не всохнуть,
А шанси, що з цього ніщо стане людина,
Відсутні в природі, воно назавжди буде скотина.
От в принципі все, що хотів я сказати,
Всіх персонажів я з легкістю можу назвати,
Але мій спокій це не дає повернути...
І я в кутку, бо я хочу спокійно заснути.